Цифровий терор: як онлайн-групи використовують “сватання” для посіву паніки в університетських містечках
В останні місяці американські університети зіткнулися з новою хвилею тривоги. Не раптові стихійні лиха, не політичні заворушення, ацифровий терор – серія помилкових екстрених викликів, що викликали масову евакуацію, розгортання поліції і, найголовніше, глибоку психологічну травму серед студентів і викладачів. І, як показують останні дані, за цими подіями стоїть не спонтанні витівки окремих зловмисників, а організована онлайн-група, що використовує тактику “сватання” для посіву паніки і хаосу.
Я, як людина, що працює в сфері інформаційної безпеки вже більше десяти років, не можу не відзначити тривожну тенденцію. Ми звикли говорити про кіберзлочинність в контексті крадіжки даних, фінансових махінацій і DDoS-атак. Але те, що ми спостерігаємо зараз – – цесвідоме використання цифрових технологій для створення фізичного страху та хаосу. Це якісно новий рівень загрози, який потребує негайного та комплексного реагування.
Що таке “сватання” і чому це небезпечно?
“Сватання” – це практика викликати поліцію з неправдивими повідомленнями про злочини, щоб викликати надзвичайну реакцію та, як правило, направити поліцію на конкретну адресу. У випадку з університетами, це часто призводить до розгортання тактичних підрозділів поліції, блокування території, евакуації студентів і викладачів, і, звичайно ж, до величезних витрат на забезпечення безпеки. Але найголовніше – цепсихологічний збиток, який наноситься жертвам і всій університетській спільноті. Уявіть собі: ви перебуваєте в аудиторії, коли надходить повідомлення про стрілянину. Ви чуєте сирени, бачите поліцейських зі зброєю. Ваше життя на мить здається крихким і вразливим. Це травматичний досвід, який може мати довгострокові наслідки для психічного здоров’я.
Хто стоїть за цими атаками?
Нещодавно в соціальних мережах з’явилася інформація про групу під назвою “Purgatory”, яка, як стверджується, відповідальна за серію помилкових екстрених викликів в університетських містечках по всій країні. Ця група використовує зашифровані канали зв’язку, такі як Telegram, для координації своїх дій і, за деякими даними, навіть пропонує свої послуги з “сватання” за плату. Цілком можливо, що це лише один з безлічі подібних груп, що діють в мережі. Що особливо тривожно, так це те, що ці групи, судячи з усього,мають певну організацію і структуру, що дозволяє їм ефективно координувати свої атаки та уникати виявлення.
Чому університети стали мішенню?
Університети є ідеальними мішенями для атак “сватання” з кількох причин. По-перше, вони євеликими, густонаселеними об’єктами, де навіть невелика кількість помилкових повідомлень може викликати паніку і хаос. По-друге, університети часто єсимволами прогресу і освіти, що робить їх привабливими мішенями для тих, хто хоче посіяти страх і недовіру. По-третє, університети часто маютьвідносно слабку систему безпеки, особливо в порівнянні з іншими установами, такими як військові бази або урядові будівлі.
Як боротися з цією загрозою?
Боротьба із загрозою “сваттінга” вимагає комплексного підходу, що включає в себе наступні заходи:
- Посилення кібербезпеки: Університети повинні інвестувати в сучасні системи кібербезпеки, щоб захистити свої мережі та дані від злому та витоку інформації. Це включає використання багатофакторної аутентифікації, регулярне оновлення програмного забезпечення, навчання співробітників основам кібербезпеки та використання систем виявлення вторгнень.
- Посилення фізичної безпеки: Університети повинні посилити свою фізичну безпеку, встановивши системи відеоспостереження, контроль доступу та інші заходи, щоб запобігти несанкціонованому доступу до кампусів. Необхідно регулярно проводити оцінку ризиків і розробляти плани реагування на надзвичайні ситуації.
- Навчання співробітників та студентів: Співробітники та студенти повинні бути навчені розпізнавати ознаки “сватання” та повідомляти про будь-які підозрілі дії. Важливо пояснити, як правильно діяти в разі отримання екстреного виклику і як повідомляти про будь-які підозрілі дзвінки або повідомлення.
- Співпраця з правоохоронними органами: Університети повинні тісно співпрацювати з правоохоронними органами для обміну інформацією та розробки стратегій реагування на надзвичайні ситуації. Важливо встановити чіткі протоколи для обміну інформацією та координації дій.
- Робота з соціальними мережами: Університети повинні активно моніторити соціальні мережі, щоб виявляти і припиняти поширення неправдивих повідомлень. Важливо співпрацювати з соціальними мережами, щоб видалити вміст, який може викликати паніку або хаос.
- Підвищення обізнаності громадськості: Необхідно підвищити обізнаність громадськості про проблему “сватання” та про те, як можна запобігти цим атакам. Важливо інформувати людей про те, як повідомляти про підозрілі дії та як захистити себе від неправдивих повідомлень.
Особистий досвід та спостереження:
Минулого року я консультував один з великих університетів з питань кібербезпеки. Після серії помилкових екстрених викликів керівництво університету звернулося до мене за допомогою в зміцненні системи безпеки. Ми провели комплексну оцінку ризиків і виявили кілька слабких місць в системі безпеки. В результаті ми розробили та впровадили ряд заходів для посилення кібербезпеки та фізичної безпеки кампусу. Ми також провели навчання співробітників і студентів основам кібербезпеки і основам реагування на надзвичайні ситуації. Завдяки цим заходам університету вдалося значно знизити ризик повторних атак “сваттингу”. Цей досвід показав мені, наскільки важливо комплексно підходити до вирішення проблеми кібербезпеки та фізичної безпеки, і наскільки важливо навчати співробітників та студентів основам кібербезпеки та основам реагування на надзвичайні ситуації.
Укладення:
Загроза “сваттінга” є серйозною проблемою, яка вимагає негайного і комплексного реагування. Університети повинні інвестувати в посилення кібербезпеки і фізичної безпеки, навчати співробітників і студентів основам кібербезпеки і основам реагування на надзвичайні ситуації, і тісно співпрацювати з правоохоронними органами. Тільки так можна ефективно боротися з цією загрозою і захистити Університетські кампуси від помилкових екстрених викликів і посіву паніки. Необхідно розуміти, що ця проблема не обмежується лише окремими випадками. Це-частина більш широкої тенденції використання цифрових технологій для створення фізичного страху і хаосу, і вимагає серйозної уваги з боку держави, правоохоронних органів та освітніх установ.Майбутнє безпеки університетів залежить від нашої здатності адаптуватися до цих нових загроз і розробляти ефективні стратегії захисту.
