Відлуння насильства: як соціальні медіа стали живильним середовищем для екстремізму і чому зміни назріли
Смерть Чарлі Кірка, консервативного активіста, застреленого на університетському мітингу в штаті Юта, стала болючим нагадуванням про те, наскільки глибоко проник екстремізм в онлайн-простір. Реакція політиків і, що особливо тривожно, мовчання або навіть провокаційні дії соціальних мереж, змусили задуматися про майбутнє цифрової взаємодії і про те, чи не стали платформи, покликані об’єднувати людей, живильним середовищем для ненависті і насильства.
Я пам’ятаю, як на початку 2000-х, коли тільки починали з’являтися соціальні мережі, ми з друзями сприймали їх як неймовірний інструмент для спілкування, обміну досвідом і пошуку нових знайомств. Тоді ще не було чіткого розуміння того, що алгоритми, створені для утримання уваги користувачів, можуть ненавмисно створювати “інформаційні бульбашки”, де люди піддаються впливу тільки тих точок зору, які підтверджують їх власні переконання. І, що найнебезпечніше, ці бульбашки можуть посилювати радикальні погляди і сприяти дегуманізації “інших”.
Зараз, через два десятиліття, ми бачимо, як ці побоювання стали реальністю. Історія Чарлі Кірка – лише один приклад з безлічі подібних, коли онлайн-простір стає місцем радикалізації і, як наслідок, реального насильства. І що особливо турбує, це реакція самих соціальних мереж. Замість того, щоб взяти на себе відповідальність і вжити активних заходів для запобігання поширенню екстремістського контенту, багато платформ вирішують мовчати або навіть, як у випадку з Ілоном Маском та X (раніше Twitter), розпалювати полум’я ненависті.
Чому соціальні мережі не справляються?
Існує кілька причин, за якими соціальні мережі виявилися нездатними ефективно боротися з поширенням екстремізму і ненависті.
- Пріоритет прибутку: Бізнес-модель більшості соціальних мереж побудована на максимізації залучення користувачів. Чим більше часу люди проводять на платформі, тим більше реклами можна показати, і, отже, більше прибутку отримати. На жаль, часто вміст, який викликає сильні емоції (будь то радість, гнів чи ненависть), краще утримує увагу, ніж нейтральний вміст. Як результат, алгоритми можуть ненавмисно просувати екстремістські матеріали, щоб збільшити залучення.
- Складність модерації: Обсяг контенту, що генерується користувачами, величезний. Ручна модерація неможлива, а автоматичні інструменти не завжди здатні розпізнавати тонкощі мови і контекст, необхідні для виявлення ненависницьких висловлювань.
- “Ефект спостерігача”: Коли онлайн-агресія залишається безкарною, це створює атмосферу, в якій люди відчувають себе більш впевнено у вираженні своїх радикальних поглядів.
- Ілюзія анонімності: Інтернет надає користувачам можливість приховувати свою особистість, що може призвести до більш агресивної та безвідповідальної поведінки.
- Політичні міркування: У деяких випадках платформи можуть уникати активної модерації вмісту через занепокоєння щодо цензури чи політичного тиску.
Роль Ілона Маска і X
Реакція Ілона Маска на вбивство Чарлі Кірка особливо тривожна. Замість того, щоб закликати до стриманості та співчуття, він розпалював полум’я ненависті, звинувачуючи “лівих” і закликаючи до відплати. Його спроби пов’язати вбивство з трансгендерною спільнотою та його твердження про те, що трансгендери є “терористичним осередком”, були не лише образливими, але й небезпечними.
Така поведінка показує, що свобода слова не повинна бути абсолютною. Вона не повинна включати в себе право на розпалювання ненависті, пропаганду насильства і поширення дезінформації. Власники соціальних мереж несуть відповідальність за створення безпечного та шанобливого середовища для всіх користувачів.
Що потрібно робити?
Ситуація, в якій ми опинилися, вимагає комплексного підходу та участі всіх зацікавлених сторін:
- Регулювання: Необхідно запровадити чіткі та ефективні правила, що регулюють діяльність соціальних мереж, включаючи вимоги до модерації контенту, прозорості алгоритмів та відповідальності за поширення шкідливої інформації. Необхідний баланс між захистом свободи слова та запобіганням поширенню ненависті та насильства.
- Технологічні рішення: Необхідно розробляти і впроваджувати більш досконалі інструменти для автоматичної модерації контенту, включаючи алгоритми, здатні розпізнавати тонкощі мови і контекст.
- Освіта та медіаграмотність: Необхідно навчати людей критичному мисленню та медіаграмотності, щоб вони могли відрізняти правду від брехні та розпізнавати маніпуляції.
- Відповідальність платформ: Соціальні мережі повинні брати на себе більшу відповідальність за контент, який поширюється на їх платформах. Це включає більш активну модерацію контенту, прозорість алгоритмів та співпрацю з правоохоронними органами.
- Відповідальність користувача: Кожен користувач повинен усвідомлювати свою відповідальність за контент, який він створює і поширює. Необхідно підтримувати культуру поваги і толерантності в онлайн-просторі.
- Альтернативні платформи: Варто підтримувати розвиток альтернативних соціальних платформ, які дотримуються більш суворих принципів модерації контенту і орієнтовані на створення безпечного і шанобливого середовища для всіх користувачів.
Мій досвід і спостереження
Я особисто спостерігав, як соціальні медіа змінюються з часом. На початку вони здавалися місцем для спілкування та обміну інформацією. Але зараз я бачу, як вони стають місцем, де легко загубитися в потоці негативу і ненависті. Мені здається, що важливо пам’ятати, що за екраном монітора – це реальні люди, і слова, які ми пишемо в Інтернеті, можуть мати серйозні наслідки.
Я вважаю, що соціальні медіа повинні стати місцем, де люди можуть спілкуватися, обмінюватися інформацією та знаходити підтримку, а не місцем, де поширюється ненависть та насильство. Це вимагає зусиль з боку всіх зацікавлених сторін, але це необхідно для створення більш безпечного та справедливого світу.
Укладення
Смерть Чарлі Кірка стала тривожним сигналом. Вона показала, наскільки серйозною є проблема екстремізму в онлайн-просторі і наскільки неефективні виявилися спроби соціальних мереж боротися з ним. Необхідно терміново вжити заходів для вирішення цієї проблеми, щоб запобігти подальшому поширенню ненависті та насильства в Інтернеті. Це вимагатиме комплексного підходу та участі всіх зацікавлених сторін, але це необхідно для створення більш безпечного та справедливого світу для всіх. Ігнорувати цю проблему – значить піддавати ризику не тільки окремих людей, а й саму демократію.
Джерело: universalltd.kh.ua
