Грошова маса – це не просто готівка у вашому гаманці. Це весь набір ліквідних активів, які перебувають у розпорядженні фізичних осіб та банків. Ви знаєте основи: монети, готівку та депозити до запитання, такі як розрахункові рахунки. Але картина стає ще заплутанішою, коли ви дивитеся на те, як економісти визначають поняття «гроші».
Деякі експерти включають у це поняття термінові депозити та заощадження. Чому? Тому що уряди можуть впливати на них. Вони майже так само ліквідні, як готівкові чи чекові гроші. Вони циркулюють в економіці так само, як гроші, що витрачаються. Інші економісти йдуть ще далі. Вони стверджують, що також слід враховувати депозити у банках взаємного заощадження, ощадних та кредитних асоціаціях, а також у кредитних спілках.
Ця дискусія є важливою, тому що центральні банки використовують ці визначення для управління економікою. Федеральна резервна система США та Банк Англії у Великій Британії регулюють грошову масу з метою стабілізації своїх економік. Вони не просто друкують готівку. Вони маніпулюють потоками.
Як вони це роблять? Федеральна резервна система купує чи продає державні цінних паперів. Ця дія збільшує чи зменшує грошову масу. Це є ключова частина грошово-кредитної політики. Коли вони купують цінні папери, гроші надходять до системи. Коли вони продають гроші виводяться з неї. Мета – стабільність. Механізм – точний. Але визначення того, що саме constitutes «гроші», залишається предметом суперечок серед експертів.
Федеральна резервна система… може купувати чи продавати державні цінних паперів, що збільшує чи зменшує грошову масу.
Ця суперечка навколо визначень відображає глибшу невизначеність. Скільки ліквідності достатньо? Де закінчуються заощадження та де починаються витрати? Відповіді змінюються разом із станом економіки. Інструменти залишаються тими самими.
